Djura.com.ua

Гідропнематічні установки доцільно використовувати замість водонапірних башт в малих системах водопостачання з порівняно високим тиском води. Залежно від схеми водопостачання вони можуть встановлюватись на НС-I , НС-II або біля окремих будинків.

За способом утворення тиску вони бувають із змінним тиском (перевагою яких є менші витрати електроенергії і які є вигідніші для систем водопостачання із Q < 500 м3/доб) та з постійним тиском (для достатньо великих систем водопостачання з досить рівномірним водоспоживаням). Конструктивно гідропневиатичні установки виконують з одним водоповітряним баком та з двома баками при (Q  >150 м3/год).

Схема гідропневматичної установки із змінним тиском наведена на рис.3.4.

При максимальному водоспоживанні з мережі рівень води  в баці сягає позначки Zmin і компресор утворює в баці тиск Рmin, що відповідає напору, який підтримується водонапірною баштою.

Цей тиск визначається за формулою, мПа
= 0.01 (Нн.в + ?Z  + ? hW),                                             (3.7)
де Нн.в – необхідний вільний напір в диктуючій точці, м; ?Z – різниця позначок землі в диктуючій точці і біля гідропневматичної установки, м; ? hW – втрати напору на шляху потоку води від гідропневматичної установки до диктуючої точки, м.


Рис.3.4. Схема гідропневматичної установки із змінним тиском:
1 – бак; 2 – насос; 3- реле тиску; 4-запобіжний клапан; 5 компресор; 6 –станція автоматичного керування насосом.

При опусканні рівня до позначки Zmin спрацьовує реле тиску, на НС  з?єднуються електричний ланцюг і насос включається в роботу. Коли його подача буде перевищувати споживання з мережі, рівень води в баці буде підвищуватись, а тиск повітря на поверхні води буде зростати і в деякий час вони набудуть відповідно значень Z mак та Р mак.

При цьому знов спрацьовує реле тиску і насос виключається з роботи. З цього часу і до повторного включення насоса після поступового спрацювання регулювального об?єму між Z mак і Z mіn тиск і рух води в мережі буде підтримувати енергія стиснутого в баці повітря.